У музеї тортур
 Офіційно дата спорудження старовинного
Дубенського замку, що на Рівненщині, співпадає з датою відкриття Христофором
Колумбом Америки – 1494 рік. Нині ж свою середньовічну «Америку» тут може
відкрити кожен допитливий турист. Але про то згодом.
Що ж до непересічної історії цієї
споруди, то первісний її вигляд сьогодні уявити собі важко, оскільки з плином
віків замок зазнавав чисельних перебудов. Приміром, з початком XVII століття Януш Острозький,
краківський князь і каштелян,
реконструював його у стилі, відомому як
пізній ренесанс. Тоді ж тут добудували два бастіони з вартовими вежами.
У ті часи між дубенським старим городищем та
новітнім замком тягнувся глибокий рів, який оборонці при потребі швидко
заповнювали водами з річки Іква. А у бастіонах замку-фортеці розмістили
каземати, потаємно з'єднані з околицями. Й були вони настільки просторими, що до них легко було заїхати каретою й навіть
розвернутися. Під самим замком
проклали широкі муровані потаємні ходи,
де під час ворожої навали переховувалися місцеві посполиті з власним майном.
Зберігали тут і запаси води та провіанту під час облоги для оборонців. Про тодішню ж неприступність цієї твердині
може скласти собі уяву кожен, хто хоч раз у житті прочитав гоголівського
«Тараса Бульбу».
Згодом
як родовий маєток князів Острозьких замок
переходив у власність від одного князівського роду до іншого, а загалом
був приватною власністю спочатку князів Острозьких, а згодом - Заславських,
Сангушків і Любомирських.
Але наприкінці XIX ст.
замок-фортецю надбало військове
відомство. З тих часів тут почергово
таборилися найрізноманітніші
військові частини: царські російські царя Миколи II, айстро-угорські,
петлюрівські, польські, червоноармійські, гітлерівські і знову радянські.
На території замку розташовані
сьогодні два палаци: князів Острозьких - з південного боку, а палац князів
Любомирських - з північного. До речі більша частина замку утримується в
доброму стані, триває і його
реставрація. Тутешня територія чиста й доглянута. В ньому діє музей, що організовує
чисельні виставки. А загалом треба віддати належне працівникам замку за
їх невсипну фантазію!
Скажімо,
13 липня минулого року в Дубенському замку влаштували презентацію нової постійно діючої експозиції
… знарядь тортур і страт. Якщо зважати
на число 13, то забобонна дата її відкриття,
далебі не випадкова. Адже виставкові експонати безпосередньо мають стосунок до нелюдських тортур, котрим у давнину
піддавали ув’язнених. Для відтворення ж
гнітючої атмосфери упорядники використали
підземелля палацу князів Острозьких, де ще збережено архітектурні ознаки
ХVІІ століття, склепінчасті кам’яні й цегляні кладки. А всі знаряддя тортур – автентичні,
й кожен екскурсант може побачити їх в «дії».
Загалом тут демонструють 9 приладь для страт та садистських допитів
різних періодів. Тут є: диба, паля,
гільйотина, ганебний стовп, пристрої для розтягування тіла й для
катувань водою, так зване крісло Мойсея, механізми для підвішування за гак та
колесування.
Ця експозиція, зрозуміло, не забавка для
мазохістів, а створена, аби нагадати про жорстокість минулих епох і застерегти
від негуманного ставлення до людини. Оскільки всі пекельні знаряддя тортур
після скасування інквізиції були знищені, тут експонують їхні точні копії, але
виготовлені вмілими майстрами за
кресленнями, віднайденими в музеях та історичних архівах. Більшість з них зроблена із дерева, але так
майстерно, що видається, ніби вони дійсно збереглися ще з давніх часів, отож
враження справляють неабияке.
Часом при виставці проводять
театралізоване дійство, де основними
персонажами є екскурсовод, інквізитор, монах, кат та ув’язнений. Щоб
підготувати глядачів до вистави, гід у першій виставковій залі гід запропонує
переглянути документальний фільм про історію тортур та їх різновиди,
«познайомить» із найжорстокішими середньовічними інквізиторами. А під час самого дійства музейні актори
розігрують сцену допиту та страти в’язня та наочно демонструють знарядь тортур.
Можна тут побачити й сцену «спалення відьом». Додаткового ж антуражу в підземеллі додають муляжі змій , павуків, щурів, зловісних круків та манекени страчених в’язнів.
«Родзинкою» ж вистави є демонстрація
камери довічного ув’язнення, де моторошні кістяки в’язнів прикуті ланцюгами до
стін. А на згадку в подарунок кожен
отримує примірник жартівливого вироку до кари на горло.
Ігор
Галущак
| 