У місті Дубно

Моя мама, приїхавши в гості, запропонувала відвідати замок у Дубно. Добре, що туди їхати всього 200 кілометрів. Тому й взяли доцю з собою. Не знали, що ремонтують трасу Київ-Львів, яка пролягає повз Рівне.

25 кілометрів, на яких ведуться ремонтні роботи ми їхали 4 години.

Та до міста все ж добралися.

З історії Дубна:

Вхід у замок здалеку

Літописне Дубно відоме з 1100 року, воно - одне з найдревніших міст Волині, яке в усі історичні часи було на перехрестях важливих історичних й політичних подій, торгових шляхів, центром духовного життя краю. Проте не 1100-ий рік є датою заснування. У глибині тисячоліть губляться витоки його історії, що доведено археологічними розкопками кінця ХІХ - дев’яностих років ХХ ст.. Дубно як місто засноване й розбудоване князями Острозькими - можновладними і впливовими особами на політичній арені Європи ХV - ХVІІ ст. Воно увібрало в себе всі риси середньовічного міста. Його опорою від ворожих нападів (зі сходу) був Замок кінця ХV ст., із заходу - Луцька брама ХVІ ст., а також костел і монастир бернардинів ХVІІ ст. (з північного заходу), а також острівні монастирі - Чеснохрестський, Спасо-Преображенський, Підборецький, Страклівський.

Оскільки одним з важливих чинників матеріального забезпечення достатку князів Острозьких була торгівля, то для її успішного розвитку до Дубна скликався ремісничий люд, незалежно від віросповідань. Вже в ХVІ ст. тут діяла синагога. У ті часи Дубно торгувало предметами ливарництва, ковальства, ювелірними виробами, причому ринок збуту становили не тільки Волинські міста, а й чимало інших у Європі. Середньовічне Дубно було одним з найбільших культурних центрів Волині. При тутешніх монастирях жили й працювали видатні вчені, літератори, церковні діячі - Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, отець Віталій, Іов Залізо /згодом Іов Почаївський/. Ігумен Хрестовоздвиженського монастиря о. Віталій тут 1604 року переклав з грецької книгу " Діоптра…", а Ієромонах Арсеній у 1539 - 1566 роках створив відоме Дубенське Четвероєвангеліє. Дубенський Замок у часи середньовіччя називали Волинською твердинею через вигідне ландшафтне розташування (з трьох сторін його омивали води ріки Ікви та її болотисті заплави) і міцні фортифікаційні споруди ХVІІ ст., які робили цю споруду неприступною упродовж кількох століть. Тут зберігали свої багаті скарби князі Острозькі, а згодом - і нащадки Острозької ординації: князі Заславські, Сангушки, Любомирські; тут, під охороною хоругв ординатського війська, надійно зберігались безцінні родинні архіви цих можновладців. Тут діяла людвисарня - ливарна майстерня, де виготовлялися гармати, культові речі для храмів і монастирів, предмети побуту.

Замковий рів

У ХVІІІ ст. місто набуло високого економічного й культурного піднесення завдяки знаменитим Дубенським контрактам, перенесеним сюди зі Львова 1774 року. Ці ярмарки починалися 7 січня і тривали цілий місяць. Для зручностей гостей і купців князь Михайло Любомирський побудував кілька двоповерхових будинків навколо Ринкової площі, звів ратушу і ще один палац у Замку, блискуче декорований італійським зодчим Доменіко Мерліні. Дубно, населення якого тоді становило 6535 чол., щорічно (протягом двох десятиліть) приймало до 30 тисяч гостей. У Замку влаштовувались пишні бенкети, лицарські турніри, феєрверки. Тут ставив свої п’єси знаменитий польський драматург Войцех Богуславський, виступала римська опера. Азартні ігри в Замку часто поглинали весь обіг торгового дня. Під час контрактів Дубно тричі (у 1781 році) відвідав польський король Станіслав Август, де йому влаштували полювання на ведмедя.

У 1794 р. в Дубно була відкрита єврейська друкарня, що проіснувала 30 років, в 1802 р. була відкрита ще одна друкарня. У 1857 р. в Дубно налічувалося 15 синагог і молитовних будинків, 22 хедера. 1901 р. в місті були, два чоловічі єврейські училища. Під час 1-ої світової і цивільної воєн Дубно часто переходило з рук в руки, що важко відбилося на єврейському населенні міста. У XVIIIст в місті працював відомий проповідник Яков бен Вольф Кранц /Маггід із Дубна/.

Не можна не згадати знаменитого ірландського садівника Діонісія Міклера, який в Дубенському урочищі "Палестина" заклав один із своїх живописних парків. За найновішими даними, він похований у місті Дубно - на колишньому польському кладовищі (на превеликий жаль, за радянської влади й ця могила, і надмогильний пам’ятник - знищені).

Вхід у тунель, що веде до бійниці

Наприкінці ХVІІІ ст. Дубно тимчасово було столицею престолонаступника французького трону, опального принца Конде, та його родича, представника роду Бурбонів - герцога де Беррі. Приблизно в той самий час місто відвідала легендарна жінка-гусар Надія Дурова, яка служила в Литовському полку в Дубровиці та Луцьку. Окремий підрозділ цього полку дислокувався й у Дубні. Шляхи великого українського філософа й поета Григорія Сковороди теж пролягали через Дубно у 1753 й інших роках. Місто Дубно освячене слідами і сльозами Тараса Шевченка, який побував тут восени 1846 року. З-поміж багатьох пам’ятників і меморіальних знаків у Дубні одним з кращих є, безперечно, Великому Кобзареві, відкритий 16 липня 1991 року - до першої річниці Декларації про Незалежність України.

А ще ж долучаються до історії цього міста й такі славетні імена, як український гетьман Іван Виговський, Іван Федоров і Северин Наливайко, Оноре де Бальзак й Антоній Мальчевський, Олександр Купрін й Володимир Короленко, Леся Українка й Улас Самчук, Віталій Лисенко і Ярослав Гашек, патріарх Мстислав (Степан Скрипник) і генерал де Голль, Тадеуш Чацький і Валер’ян Поліщук, Симон Петлюра й митрополит Іларіон (Іван Огієнко), Андрій Малишко й Максим Рильський, Ніна Матвієнко й Станіслав Ростоцький, Микола Костомаров й Адам Міцкевич, Михайло Драгоманов і Олена Теліга та інші.

Древнє Дубно, Замок, православні храми й католицький костел завжди вабили до себе мандрівників, дослідників, музикантів, артистів. На фасаді Дубенської ЗОШ №1 є меморіальні дошки доктору історичних наук, археологу Ігореві Свєшнікову, який 1995 року очолив першу наукову експедицію в Замку, краєзнавцеві, етнографу, просвітянину Ігореві Лозов’юку. Цей навчальний заклад, коли він ще був гімназією, закінчили знаменитий фітотерапевт Іван Носаль, ас Війська Польського Станіслав Скальський, письменник-романіст Віталій Волков.

Оглядова вежа. Тепер зачинена.

Постановою Кабінету Міністрів України № 444 від 14 червня 1993 року, було створено Державний історико-культурний заповідник міста Дубна, на балансі якого нині знаходяться такі пам’ятки історії, культури, архітектури, як Замок, Луцька брама, колишні монастир і костел бернардинів, синагога, Спасо-Преображенська церква, Юріївський храм, монастир кармеліток, Іллінський собор, численні світські будівлі ХVІІІ - ХІХ століть. Ведуться реставраційні роботи, проводяться наукові конференції, відкриваються тематичні виставки, поповнюються фонди, видаються нові краєзнавчі книжки, все більшає потік туристів до нашого сивого Дубна, де історія дихає на кожному кроці.

 До замку легко проїхати, та й червоні мури довкола нього виступають прекрасним дороговказом.

Перше, що вражає ще до входу - глибокий та широкий рів, який колись був заповнений водою, а тепер у кількох місцях порослий плющем, а дно його вкрите густою травою.

Вивіски біля входу вказують, що у замку зараз діє приїздна виставка тортур і інквізиції з Петербурга, а також картинна галерея відкрита.

Територія замку зверху

Входу на ці два видовища ми не знайшли.

 Але біля входу до замку на стінах розвішані пам’ятки з історії міста, портрети князів Острозьких і Любомирських, фотографії місцевих церков.

Всі палаци на території замку закриті. 

Один з них посністю реставрують: у вікна видно лише відсутність стін та стелі.

Зате зверху, з мурів замку, куди можна піднятися по старих сходах, біля яких висить табличка "обережно" відкриваються чудові краєвиди. Збереглась і одна з веж. Та й тунель, що він до бійниці у нормальному стані.

От би потрапити в часи, коли все тут просто вражало красою, а в палацах проводились банкети.

Замок князів Острозьких є однією з найдавніших споруд міста Дубна. Первинною датою його забудови вважається 1492 рік. Основою Замку був корпус при в’їздній брамі, споруджений у ХVІ - ХVІІ століттях, з порталом у стилі епохи Відродження. Прикрасою брами був герб князів Острозьких у гарній оправі, який зберігся і понині.

На стінах палацу

Палац князів Острозьких ХVІ століття у південно-східній частині замкового двору використовувався для зберігання багатих архівів князів Острозьких, Заславських, Любомирських, Замойських, Конєцпольських та околичної шляхти. У палацовому комплексі окрему пам’ятку архітектури становить палац князів Любомирських, у північній частині замкового двору. Його споруджено на старому фундаменті у другій половині ХVІІІ століття князем Михайлом Любомирським.Під час відомих контрактових ярмарок Любомирські частину приміщення надавали для гостей, дбали, щоб вони гарно могли порозважатися й відпочити. У великій бальній залі, яка була піднята на півтораповерхову висоту і декорована круглою колонадою, що підтримувала балюстраду навколо відкритого простору верхньої частини приміщення, витанцьовували краков’як, піднімали келихи з добірними винами. Знатні гості збиралися у бенкетній залі, яка, як і бальна, була декорована високим фризом із зображенням сюжету свята Вакха відомим італійським майстром Доменіко Мерліні. І досі збереглися танцюючі вакханки і сатири, що підтримують гірлянди з виноградних лоз.

В Замку не тільки розважались, він мав надзвичайно велике оборонне значення. Протягом свого існування Замок неодноразово перебудовувався і укріплювався. Було добудовано два бастіони зі сторожовими вежами за проектом французького інженера Вобана. Між старим городищем і новим Замком пролягав глибокий рів, який наповнювався водою. Інший рів був проритий із західного боку Замку, де був підвісний міст, який піднімали на ніч. У замкових казематах знаходили притулок міські жителі під час ворожих нападів, тому що Замок жодного разу не було взято штурмом - ані татарами, ані полками Максима Кривоноса.

Неушкодженим залишився Замок і в ході Північної війни (1700 - 1721). У 1753 році князь Януш Сангушко, останній ординат володінь Острозьких, подарував Дубно Станіславу Любомирському і зобов’язав його утримувати в Замку 270 піших людей для військових потреб і оборони фортеці. Пізніше Замок купила княгиня Єлизавета Барятинська, яка наприкінці ХІХ століття продала його державній скарбниці. З того часу Замок належав різним військовим відомствам - частинам царської армії, австро-угорським військам, польським, німецьким, радянським.

Замок Острозьких за всю його історію відвідували багато історичних осіб. Тут не раз бував польський король, Тарас Шевченко і Григорій Сковорода також ходили по бруківці замкових доріжок. Гоголь хоча й не відвідував Дубно та помістя Острозьких, але з розповідей свого друга-історика настільки добре знав усі подробиці, що дуже детально описав замок і його околиці в "Тарасі Бульбі”. Важливу роль зіграли в романі й підземні ходи, що ведуть у замок. Про них теж чудово знав Микола Васильович. І нині замок у Дубно користується популярністю у знаменитостей, зокрема в українських політиків.

Сьогодні, гуляючи по території замку, не побачиш багато людей. З нами разом гуляли лише дві малесенькі групки відвідувачів, хоча вхід у замок коштує лише три гривні за дорослого. За фотографування теж треба платити (10 грн).

Луцька брама XVI століття

Луцька брама

Збудована в стилі ренесансу з каменю і цегли. Вона відігравала роль в’їзних воріт і оборонної вежі у системі міських укріплень. Спочатку була зв’язана земляним валом, який захищав місто із західного боку. Брама являє собою споруду невеликого овалу з довгим прямокутником, зверненим у бік міста. Це рідкісна різновидність невеликого барбакана і, крім Волині, ніде більше в Україні не зустрічається. До брами колись вів міст, перекинутий через рів з водою. Початково вона була двоярусною з підвалом, на першому поверсі був наскрізний арочний проїзд. 1785 року проводились ремонтні роботи, про що свідчила таблиця над входом у браму. Тоді ж проїзд був замурований, а вулицю проклали поруч з брамою, надбудували третій ярус. Брама з’єднувалась підземним ходом із Замком. Наприкінці XVIII ст. у брамі збиралася масонська ложа під верховенством князя Михайла Любомирського. Ця Луцька брама дала назву колишньому передмістю Дубна - Забрама. 

Поруч з Луцькою брамою є ще одна пам’ятка архітектури - колишній монастир бернардинів.

Заснований князем Янушем Острозьким у 1617р., освячено вже після смерті фундатора в 1629р. Відбудований після пожежі, яка зруйнувала храм, в 1784р. Після третього поділу Польщі в 1795р, за указом Синоду, костел монастиря був переданий православним. У 70-их роках XIX ст храм перебудували на православну церкву св. Миколи. Тоді було надбудовано у псевдоросійському стилі п’ять куполів, розібрані монастирські будівлі та був знищений земляний вал, що знаходився з західного боку. Монастир був зведений біля міського земляного оборонного валу з дерев’яними захисними спорудами зверху, і разом з Луцькою брамою грав оборонну роль в цій частині міста . Дзвіниця костелу виступала і дозорною баштою.

Монастир

Розміри монастиря вражають - 55 на 22 м, будівля зведена в стилі раннього бароко.

В 1909р споруду монастиря передають жіночому православному монастирю. В 1921р польський уряд віддає будівлі ченцям-бернардинцям, а в 30-их роках передає уніатській семінарії.

На 20-ті роки минулого століття можна було ще побачити фрагменти настінного живопису XVII ст., ймовірно виконані художником Т. Жебровським.. У Дубненському музеї можемо побачити латунний п’ятисвічник висотою 170см, п’єдесталом якого служили три фігури левів. Таких підсвічника було всього два, один був у Богоявленській церкві в Острозі, а другий в бернардинському дубненському костелі. Виготовлені вони на замовлення князя Константина Острозького майстром Лукою Фріделянтом з Гданська у 1575р.

Гарна вийшла поїздка, не враховуючи час подорожі.

У цьому містечку можна доторкнутися рукою до історії.

Але маленька порада: до того, як кудись їхати, дізнайтесь, чи не проводиться по дорозі ремонт :).

Щасливої дороги.

Марія Солтіс