З
глибини віків
 У нашому краї Дубно –
одне з найдавніших і найцікавіших міст. Про його походження розповідає народний
переказ. У глибоку давнину серед дубового лісу стояло село Дубенка. Від нього
поселення і отримало назву – Дубен. У 1100 році про нього згадує Іпатіївський
літопис. У той час якраз сталася надзвичайна подія. Давид Ігоревич, князь
володимир-волинський, осліпив Василька, князя теребовлянського. Руські князі на
чолі з великим князем київським зібралися у Витичеві. За нечуваний злочин вони
позбавили Давида князівства, залишивши за ним Буськ, Остріг, ДУБЕН і
Чарторийськ.
Та проте 1100 рік не є роком заснування Дубна. У глибині тисячоліть
губляться початки його історії.
У 1896 році під час копання ровів для фундаменту будинку в передмісті
Сурмичі було виявлено поховання комарівської культури з двома посудинами, що
були передані у музей Дзєдушицьких у Львові.
У 1943 році у східній частині міста на болоті у цьому передмісті
розвідкою М. І. Островського виявлено поселення черняхівської культури. Такі ж
поселення виявлені і на острові Підзамче на Ікві розвідкою М. О. Тиханової у
1956 році. На подвір’ї колишньої школи №1 було знайдено сліди поселення
культури Зимне-Злота, одна посудина знаходиться в музеї. На правому березі Ікви
у передмісті Сурмичі у 1942 році було розрито грунтовий могильник стжижовської
культури. Знайдені прикраси зберігаються у нашому музеї. Археологічні розвідки
засвідчують, що на околицях міста відкрито два поселення доби ранньої та
пізньої бронзи, ранньослов’янське поселення черняхівської культури та
давньоруське городище. 
У 1995 році під керівництвом доктора історичних наук
І. К. Свешнікова було розпочате археологічне вивчення території Дубенського
замку. Розкопки засвідчили, що на замковому узвишші княже Дубно існувало вже з
кінця Х – початку ХІ століть. Було знайдено залишки хати з розваленою кам’яною
піччю, фрагментами горщика, металевого браслета того часу, кахлі, фаянсові
вироби, оздоблені рідкісним стилізованим зображенням ягід малини, різне хатнє
начиння та ремісничі знаряддя праці, вироби з металу – підківки до чобіт,
замок, ключі, ножі. 
У 1997 році було продовжено розкопки на території
Дубенського замку під керівництвом кандидата історичних наук Гупало В. Д., а
також розпочато дослідження крипт бернардинського костелу. На території замку
було виявлено ряд дрібних фрагментів кераміки, крем’яних відщепів, а також
виявлено достовірні сліди поселення ранньосередньовічного періоду першої пол. Х
ст. та другої пол. Х – поч. ХІ ст.
Розкопки криптів бернардинського костелу виявили
людські кістки, рештки домовин, одягу, взуття, медальонів та інші речі.
Але належить зазначити, що ці речі відносяться до
різного часу. Дата на домовинах документально підтверджеє, що тут серед інших
мали місце поховання кінця XVII ст., і є
підстави пов’язувати виявлені в часі дослідження речі, насамперед, з
похованнями князів Любомирських, але, можливо, що там були поховання й інші. 
Розкопками 2005 року, під керівництвом кандидата
історичних наук, археолога Богдана Прищепи, підтверджена перша письмова згадка
про Дубно 1100 року. Знайдені залишки давньоруських джерел ІІ пол. Х – ХІ ст.
засвідчили заселеність історичного центру міста Дубна у час князювання Ярослава Мудрого.
Іпатіївський літопис згадує про Дубно і в 1149 році,
коли виникла міжусобна боротьба за великокняжий престол між Ізяславом
Мстиславовичем і його дядьком Юрієм Володимировичем. Двоє старших Юрієвих
синів, Ростислав і Андрій, йшли попереду з половцями і зупинилися ночувати біля
Муравиці, раптом вночі половці злякалися і побігли назад. Дочекавшись ранку,
Андрій відступив до Дубна, де його чекали брат з військом і половці.
Тоді Дубно входило до складу Володимир-Волинського,
а у ХІІІ – першій половині ХІV століть
– Галицько-Волинського князівства. Поселення тоді відігравало важливу роль у
боротьбі населення краю із зовнішніми ворогами – польськими, угорськими та
литовськими феодалами, степовими кочовими племенами.
У 1240 році
татари під проводом Батия розгромили Волинь. Не вціліло і Дубно. Воно занепало
і було на рівні незначного села, що входило до складу Острозької волості. Таким
воно дісталося Федору Даниловичу, князю Острозькому. IMAGE8$
Трагічна боротьба населення Галицько-Волинського
князівства проти монголо-татарських орд врятувала Центральну і Західну Європу
від навали кочівників. Але в цій нерівній боротьбі князівство ослабло. Цим
скористалися більш могутні сусіди. У 1340 році Волинь була загарбана Литвою.
4 листопада 1386 року князь Федір Острозький отримує
від польського короля Ягайла і Великого литовського князя Вітовта жалувану грамоту
на місто Остріг з округом Острозьким, до складу якого входило і село Дубен.
Нові господарі прагнуть зробити поселення надійним бастіоном в охороні своїх
володінь. У 1492 році вони споруджують замок.
Дубно почало швидко розвиватися. Тож князь Костянтин
Іванович Острозький, Великий гетьман князівства Литовського виклопотав у
Великого князя литовського Олександра у Вільні 9 червня 1498 року грамоту, яка
дозволяла йому закласти із села Дубен місто з такою ж назвою.
У 1507 році король польський Сигизмунд І дарував
жителям Дубна "магдебурзьке право”, а власнику його, князю Костянтину
Острозькому, дозвіл будувати укріплення для оборони від ворогів, проводити
ярмарки і торги, збирати із заїжджих купців мито.
Дубно починає рости. Розвиваються торгівля і ремесла,
які набирали типових для середньовіччя форм.
| 