Державний iсторико-культурний заповiдник

Тут стань. Зупинись і придивись.

админ — Sun, 22 Sep 2013 18:42:42 GMT

Тут стань. Зупинись і придивись.

Українські Карпати наповнені загадками та таємницями: зачароване каміння, співучі водограї, скельні печери, магічні очі-озера, дивовижні гражди-будинки, затишні колиби, мольфари та чар-зілля.

Мальовничі гірські краєвиди, оксамитові полонини, стрімкі гірські потічки та пихаті пухнасті смереки, мінеральні джерела, закарпатське мертве озеро в Солотвині - все це примушує повертатися сюди знову і знову, аби вдихнути п’янке повітря, піднятися до самого неба, подивитися на країну з верхівки Говерли і помилуватися колоритною культурою Західної України.

Гірський масив Карпат завжди був надійною схованкою багатьох народів. Кажуть, в далекі-далекі часи тут проживав гордовитий народ карпи – «ті, що живуть у горах».

Як пише М.Аракс, «коли в степах панували кочовничі та напів-кочовничі народи іранського коріня, в краях гірських, карпатських бачимо інший гурт народів, тракійського коріня (до них належать теперішні Волохи-Молдаване). З тих народів і Карпи - коло Дністра й Прута. Сі тракійські народи були дуже войовничі, любили полюванє, були великі пяниці і славні були своїми співами. Про тракійців оповідали, що вони навіть закони укладали в піснях, щоб легче було пам'ятати».

Куди вони поділися – спірне питання. Як і все в нашій історії. За собою вони так нічого і не залишили, окрім назви гір. А ось інші народи, які довгий час проживали у Карпатах, нагадують про себе унікальними археологічними пам’ятками.

Наприклад, Тустань, наскельна фортеця, пам’ятка історії, археології, архітектури та природи, яка не має аналогів у Європі.

Власне кажучи, самої фортеці тут нема. Є величні скелі з слідами грандіозного будівництва.

Фортеця була незвична твердиня в класичному її розумінні – це було дивовижне архітектурне творіння, де поєднали природний скельний масив з дерев’яною конструкцією: будівничі, споруджуючи неприступну дерев’яну фортецю на скелях, довбали в камені пази для закріплення дерев’яних конструкцій. Сьогодні залишилось близько 4000 слідів на скелях від дерев’яних конструкцій. Крім того, залишились рештки рукотворного муру, печери, підскельні коридори, криничка і дві цистерни для води.

Заснували цю дивну споруду білі хорвати у ІХ столітті. На невеликому плато зробили дитинець площею 3 га, підняли дерев’яні стіни. Розквіт фортеці випав на ХІІІ століття, коли споруда гордо височила над карпатськими скелями і мала аж п’ять поверхів.

Головне завдання фортеця було більш митне, ніж військове.

Та й сама назва фортеці походить від словосполучення «тут стань» - кожен, хто приходив сюди, повинен був зупинитися, сплатити данину, виявити наміри, і лише тоді йти далі. В цих місцях проходив знаменитий Шовковий шлях Португалія – Китай і соляний шлях - з Дрогобича до карпатських перевалів. Тоді купці, здійснюючи тривалі та небезпечні мандри, могли у фортеці отримати прихисток та нічліг. А за те з них брали мито.

Неприступна фортеця також була прикордонним пунктом Галицько-Волинського князівства і захищала його рубежі від орд загарбників. Хоча археологічні розкопки не підтвердили думку, що сюди доходили татаро-монголи. А ось гроші з Азії зустрічалися неодноразово.

Згодом, торгівельні шляхи змінилися, галицька сіль стала не конкурентно спроможною, і фортеця занепала. Дбайливі карпатці її розібрали. Залишилися лише дивні сліди та легенди.

Одна із легенд розказує, що в тустанській печері знаходиться золото.

Печера відкривається лише на Великдень, коли б’ють у дзвони. Але той, хто ті гроші візьме – щастя не матиме.

Йшла якось жінка з дитиною до Тустані на Великдень. Заморилась, зупинилася біля скелі відпочити, а тут дзвони дзвенять. Відкрилась перед нею печера з золотом. Побачила вона теє золото і про все забула - кинулася збирати.

Вийшла, печера закрилась. Схаменулась жінка – дитини нема. Як не стукала, як не благала, а печера більше й не відкрилась. Злякалась жіночка – вже ні золота не хотіла, ні достатку.

Пішла до старця за порадою. А той їй і каже: «Вибрала ти те, що тобі дорожче. Знай: дитина твоя не виживе і щастя тобі не буде». Не повірила жінка. Продовжила ходити до скелі.

Скільки сліз пролила, скільки молилася – не рушило каміння. Дочекалася вона наступного Великодня, печера відкрилася. Кинулась в середину, а там дитина жива-живесенька. Всі гроші занесла, дитину забрала і щаслива повернулася додому. Але, щастя в хату не повернулося – дитинка зачахла та померла.

Про це дивовижне місце, яке знаходиться поблизу села Урич, на Скольщині, говорили і писали не одне століття.

Науковий інтерес до скель в Уричі виник наприкінці XVII — початку XIX ст. Хронологічно першою публікацією, присвяченою Тустані, є краєзнавча замітка, підписана криптопімом «Др М-с» - Автор Др. М-с замітки «Камінь під Уричем» у1836 р.

Серед дослідників Тустані, які грунтовно вивчали фортецю був І. Вагилевич, учасник «Руської Трійці», А. Бєльовський, А.Петрушевич, Я. Крашевський, С. Смолка, А. Кіркор, І. Шараневич, О. Чоловський.

Захопився древнім градом І. Франко: «…в лісистих проваллях… в величезних камінних «бовдах» якісь дивні віки, якась старина, дивна, запропавша культура записала твердими і глибокими буквами свої сліди».

Інтерес до наскельного міста-фортеці відновлюється у 50-60-х роках ХХ століття. Серед дослідників того часу можна виділити О. Ратича, П. Рапопорта, а також Р. Багрія, який досліджував пам’ятку у складі експедиції Львівського історичного музею. З знахідками, археологи виділили ранній та пізній періоди забудови Тустані. Втім, детально та комплексно дослідити історію та побут унікальної твердині вдалося Михайлу Рожкові та його експедиції, яка почалася у 70-х роках ХХ століття.

Саме завдяки його роботам можна уявити, як виглядала руська твердиня, В ці роки справа досліджень Тустані почала швидко рости і набувати щораз більших обертів.

Зараз комплекс скель перебуває під охороною Національного парку «Сколівські Бескиди» та Державного історико-культурного заповідника «Тустань». З 1999 року – це пам’ятка природи національного значення, а у 2001 році їх внесено у державний реєстр нерухомих пам’яток археології національного значення.

Зараз до Заповідника входить музей, церква св. Миколая та Народний Дім, який облаштували в бойківській хаті.

Михайла Рожка вже нема. Свою відданість справі вивчення, відтворення і відродження Тустані Михайло Рожко встиг передати синові – Василеві, який зараз очолює Державний історико-культурний заповідник „Тустань”.

Василь Рожко – унікальна молода людина. До речі, він яскравий приклад сучасного музейного директора-менеджера. За кілька років Василь розвернув бурхливу кампанію по розкручуванню заповідника. Перше, що він зробив - взяв участь у ІІ Міжнародному конгресі з історії будівництва, який відбувався в університеті м. Кембрідж (Великобританія) у 2006 році. Як пише «Дзеркало тижня»: «серед більш як 200 статей увагу звернули саме на результати досліджень українських науковців. Особливе зацікавлення спричинила Тустань. Виявилось, що пам’ятка зовсім не відома не тільки громадськості, але й науковцям, які проводять дослідження у цій галузі. Ні в Європі, ні в цілому світі немає аналогів дерев’яній фортеці. Учасники Конгресу оцінили факт, що комплексні методи дослідження (архітектурні та геодезичні обміри скель, а також археологія та історіографія) дали змогу реконструювати фортецю повністю, з деталями, з достовірністю 90%. До цього часу у світовій практиці результати археологічних досліджень давали змогу відтворити дерев’яну забудову лише фрагментарно або гіпотетично, з точністю до 10%. Гідне представлення Тустані набуло широкого резонансу у наукових колах світу і Україна привідкрила частину своєї давньоруської історії».

Наступний крок – залучення молоді до заповідника через масові заходи. Так виник Фестиваль ТуСтань, який гримить на всю Україні.

- Ідея про власний фестиваль виникла випадково. Я бачив середньовічні фестивалі у Німеччині - гарні, масштабні. Хотів сам помахати мечем, сам поскакати на коні, попробувати це все, щоб це не була театралізована вистава. Вирішив, що у Тутсані буде інтерактивний фестиваль.

Головна концепція першого фестивалю: показати, що Тустань – не просто археологія і не просто архітектура, а величезна висока культура. Ми чекали що приїде 2 тисячі людей, а приїхало понад 12.

На наступний рік змінили концепцію і фестиваль став більш затишним і сімейним. Зараз Фестиваль Тустань можна назвати реконструкторським - наші гості вдягаються у середньовічний одяг або у вишиванки. Пробують себе у різних дійствах і вливаються в атмосферу події. Цього року вони проходили ритуал лицарів, відвідали середньовічний спортзал, поночі брали дерев’яну фортецю. Особливістю цьогорічного Фестивалю став конкурс вуличних музик.

Фестиваль триває три дні і три ночі. Протягом цих днів атмосферу Фестивалю доповнювали веселі скоморохи, майстер-класи від ремісників та нічні етно-танці.

Не забуває Василь Рожко і про науковий спектр роботи. Він запровадив в музеї нові методи дослідження – фотограмметричні. В цьому році Василь захистив кандидатську на тему «Методика графічних реконструкцій дерев'яної наскельної архітектури» і впровадив свою методику дослідження в Тустані.

В заповіднику створили комп’ютерну тримірну реконструкцію комплексу, яка опирається на результати лазерного сканування. Я дивилась останню її версію – вражає. Це найсучасніша 3-D модель стародавньої руської фортеці, взірець віртуальної презентації заповідника.

Не забувають і про село Урич: вивчають історію, збирають експонати, реставрують церкву св. Миколая, проводять просвітню роботу в Народному Домі.

Адміністрація заповідника добилася у Міністерстві культури України затвердження меж і режимів використання зон пам’яток культурної спадщини в районі с.Урич. Зараз планують впровадити систему зон охорони з відповідальними режимами використання меж території впливу пам’яток Тустані, а також впровадження програми управління різними ділянками, прилеглих до пам’ятника.

Проблем у Заповідника вистачає. Немає ні адміністративного приміщення, ні власного приміщення під музей, немає акта на землю, облаштованих зон відпочинку.

Але у колективу є головне – бажання працювати в одній команді.

Таких людей , як Василь Рожко, треба цінити та підтримував. Прийшов час давати дорогу молодим керівникам: вони мають сучасний погляд на музейну справу, впроваджують нові форми роботи, рухають науку, вміють виводити музейні заклади на світовий рівень.

Завдяки зусиллям молодого колективу Заповідника, за кілька років заповідник Тустань став всесвітньовідомим українським об’єктом. Під час одного із брифінгів заступник міністра культури Віктор Балюрко повідомив, що середньовічна фортеця і оборонний комплекс Тустань може претендувати на включення до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Бажаємо успіхів!

Наталка Іванченко
Фото Тригуб Ростик

Львів-Київ.

Журнал «Музеї України» вдячний адміністрації Державного історико-культурного заповідника за гостинну зустріч і надану інформацію.

На дитинці фортеці

Криївка в хаті, під піччю.

Дубно. Заповідник

defaultNick — Wed, 02 Mar 2011 14:01:06 GMT

Дубно. Заповідник

Колектив заповідника активно працює по створенню повноцінного музейного комплексу для того, щоб місто стало туристичним центром. наукові працівники займаються пошуками раніше не відомих сторінок історії Дубенщини, екскурсоводи доповнюють старі та створюють нові методичні розробки по майбутніх експозиціях, реставратори та будівельники приводять в належний стан приміщення палацу князів Любомирських. Значну роботу у відродженні Дубенського Замку та створенні в ньому музею виконують реставраційні майстерні Заповідникау. Їхніми зусиллями реконструйовано зразки озброєння, предмети побуту, без них не обходиться формування експозиції та надання Замковим спорудам належного вигляду.

Науковими працівниками та екскурсоводами кожного року проводяться експедиції по селах району з метою збору етнографічного матеріалу для поповнення фондової колекції. Проводяться археологічні розвідки по збору предметів давньої культури. Здійснюється робота по опрацюванню фондових матеріалів, зокрема документальних, картографічних, палеонтологічних, археологічних, етнографічних. На основі виконаної роботи написано вже чимало цікавих статей, які увійшли як до збірників випущених Дубенським Заповідником, так і до історико-краєзнавчих видань музейних та культурологічних установ України.

Робота директора та колективу Заповідника була відзначена вищою нагородою на рівні міста «Кришталевий жолудь» у номінації «За збереження історико-культурної спадщини краю» на День міста 25 серпня 2007 року.

Заповідник надає послуги проведення тематичних екскурсій: «Історія замку князів Острозьких» - по території замку; «Шляхами Тараса Бульби» та «Пам’ятки архітектури міста Дубна» - по території міста. Пропонується огляд постійнодіючих експозицій: «Скарби наші духовні», «Портретна галерея князів», а також тимчасових виставок. Організовуються також екскурсії на форт біля с. Тараканів та козацький редут.

Серед основних напрямків роботи на наступний рік – відкриття етнографічної експозиції в залі палацу князів Любомирських. На ній планується проводити екскурсії та краєзнавчі уроки для школярів та студентів. За основу експозиції взято зразок традиційної волинської хати кінця ХІХ-початку ХХ ст.., в ній відтворено особливості тогочасного інтер’єру з використанням оригінальних музейних експонатів та художньою реконструкцією усіх необхідних атрибутів. Поруч планується розмістити виставку сучасного декоративно-прикладного мистецтва (гончарства, ковальства, соломоплетіння, вишивки). Іде підготовка до створення виставкового залу «Природа краю». Почато планування експозиційних залів з археології і давньої культури та з історії міста.

До Дня пам’яток історії та культури у квітні відбудеться презентація двох нових видань Заповідника. Це книга, автором якої є директор Заповідника Петро Смолін «Форт-застава Дубно» та фотоальбому світлин кінця ХІХ-першої половини ХХ ст., присвяченого архітектурним пам’яткам міста Дубна «Погляд крізь віки», за авторством завідуючої відділом історії Заповідника Тамари Дмитренко. У березні відбудеться відкриття художньої виставки картин в залах палацу князів Любомирських.

Дубно: Наукові конференції, краєзнавчі читання, слухання

defaultNick — Wed, 02 Mar 2011 14:00:04 GMT

Дубно: Наукові конференції, краєзнавчі читання, слухання

Одним із напрямків роботи Заповідника є підготовка та проведення науково-теоретичних конференцій (в тому числі і міжнародних), науково-краєзнавчих читань, слухань, презентацій нових видань.

У 2000 році місто Дубно святкувало свій 900-річний ювілей від першої писемної згадки (проте, проведенні археологічні розкопки показують наявність тут великого слов’яно-руського поселення вже в кінці ІХ ст..). Дирекція Заповідника разом з представниками управління культури Рівненської обласної адміністрації, Дубенської міської ради й райдержадміністрації, здійснила роботу по підготовці та проведенню всіх необхідних заходів, для того щоб на високому рівні відзначити цю дату. Активна робота по підготовці заходу велася протягом цілого року. Результатом стало проведення Міжнародної ювілейної науково-теоретичної конференції. У президії були народні депутати України, академіки, гості з Франції, Польщі, Білорусі, з Києва, Львова, Луцька, Рівного, Тернополя, Харкова, Крем’янця та інших міст. Після пленарного засідання, робота конференції відбувалася у трьох різнотематичних секціях. Повідомлення та наукові доповіді увійшли до збірника «Дубно і Світ». На сторінках цього видання можна побачити статті авторів з США, Чехії, Литви, Росії, Польщі, Канади.

Чи не найцікавішими були виступи директора Львівської галереї мистецтв, Бориса Возницького та доктора філології, першого редактора газети «Наше слово», яка й досі видається у Варшаві, лауреата Дубенської Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Авеніра Коломийця, вченого Миколи Сивіцького з Польщі.

Того ж року в нашому Заповіднику були проведені такі пам’ятні заходи: вже традиційні «Музейні гостини» - до міжнародного дня музеїв; Урок-Реквієм, присвячений пам’яті Почесного громадянина міста Дубна, краєзнавця, просвітянина, художника, публіциста, лауреата премії ім. Грицька Чубая, педагога Петра Вишневського; відкриття меморіальної дошки видатному польському просвітителю Тадеушу Чацькому – на будинку в м. Дубні, де він помер у 1813 році.

2001-го року в Заповіднику відбулися краєзнавчі слухання: «Закривавлена пам’ять» - до 60-річчя енкаведистських розстрілів патріотів України у Дубенській в’язниці; науково-краєзнавчі читання «Козацький дух витає серед нас» - до 350 річчя Берестецької битви й 10-річчя незалежності України.

Відбулося відкриття меморіальної дошки – нашому землякові, класикові польської літератури, авторові славетної поеми «Марія» Антонієві Мальчевському на фасаді дубенського римо-католицького костелу, який перебуває на балансі нашого Заповідника. Також меморіальну дошку було відкрито козакам-богунцям, котрі полягли кривавого літа 1651 року на Дубенщині за Волю України, на подвір’ї Свято-Миколаївського собору, що теж входить до складу Заповідника.

У 2002-му році в Дубенському Замку пройшла науково-теоретична конференція «Відродженні символи України». Відбулися науково-теоретичні слухання «Центральна Рада – перший національний український парламент». Пройшла міжнародна краєзнавча конференція «Чехи і Дубенщина», присвяченої 140-річчю переселення чехів на Волинь» (за участю посла Чехії в Україні Карела Штіндла). Мала також місце робота екологічної конференції «Роль парків у створенні сприятливих умов для здоров’я та відпочинку». Незабутньою була зустріч із почесним громадянином міста Дубна, академіком лауреатом Шевченківської премії , випускником дубенського педучилища Миколою Жулинським. У цьому ж році проходила науково-теоретична конференція, присвячена Дубенському Чеснохрестному монастиреві. Відбувся відкритий краєзнавчий урок «Шевченко і Дубенщина».

У 2003-му році в Замку відбулися: Друга Міжнародна науково-теоретична конференція «Чехи на Дубенщині»; науково-краєзнавча конференція до 360-річчя Дубенської Спасівської церкви й 370-річчя від дня смерті Мелетія Смотрицького , який був настоятелем цього храму.

У 2004-му році пройшла презентація художньо-документального кінофільму (режисер М. Величковський) «Дівоча вежа».

2005-й рік був насичений такими подіями як: Міжнародна науково-теоретична конференція «Там де Ікви срібні хвилі плинуть…» (про багатовікові польсько-українські взаємини на Дубенщині), матеріали якої увійшли до наукового збірника; науково-краєзнавчі слухання «Любив він Дубно справжньою любов’ю» (до 90-річчя славетного археолога, випускника Дубенської гімназії І.К. Свєшнікова); літературно-краєзнавчі читання «Як добре те, що смерті не боюся я…», до 20-річчя смерті Василя Стуса й 35-річчя виходу його першої книжки в м. Брюсселі «Зимові дерева», автором передмови та ілюстрацій до якої є наша землячка із Торонто Аріядна Шумовська-Стебельська. Відкрито меморіальну дошку – основоположникові польського національного театру Войцеху Богуславському (на фасаді палацу князів Любомирських XVIII ст..).

У 2006-му році пройшли такі культурологічні заходи як: науково-краєзнавчі слухання «Великий Українець» (до 140-річчя Михайла Грушевського); Урок-Реквієм «Чорнобиль – горе і біль» (до 20-річчя аварії на ЧАЕС); краєзнавчий відкритий урок у Замку «Ми Тебе не забули, Тарасе!», присвячений 160-річчю перебування Т.Г. Шевченка на Дубенщині; відкриття меморіальної дошки Т.Г. Шевченку у с. Молодові (на фасаді школи).

2007-го року пройшла Міжнародна науково-теоретична конференція «Єврейському народові», науково-краєзнавчі доповіді якої увійшли до відповідного збірника. На цьому заході були присутні представники Всесвітнього комітету євреїв вихідців із Дубна в Ізраїлі. Результатом співпраці даної організації з історико-культурним заповідником, стало відкриття в Замку музейної кімнати, де висвітлено аспекти єврейської історії в місті.

Пройшли науково-краєзнавчі слухання «Від рослини – до людини» (присвячена нашим славетним землякам, лікарям-травознавцям Михайлу та Івану Носалю). У серпні проходила Міжнародна науково-теоретична конференція «500 років Магдебурзькому праві у Дубні», доповіді, що на ній прозвучали також увійшли до збірника. Відбулися також науково-краєзнавчі слухання «Голодомор 1932-33 років», науково-краєзнавчі читання до 65-ї річниці УПА. Пройшли презентації виставок «День Злуки – це вже навічно», «Якби ти, Україно, мала волю, то сини твої мали б кращу долю» (про воїнів-афганців із Дубенщини). Також відбулися: презентація фотоальбому «Дубенський Замок» (із участю співавторів та меценатів – Героїв України Бориса Возницького й Володимира Козявкіна); «Літопис Дубенського краю» Алли Семенюк. Пройшло відкриття меморіальної дошки чеській поетесі Антонії Гржибовській (на фасаді приміщення районної бібліотеки).

У 2008-му році пройшли такі заходи: Третя Міжнародна науково-теоретична конференція «Чехи і Дубенщина»; науково-теоретична конференція, присвячена 15-річчю історико-культурного заповідника у м. Дубні «Історико-культурна спадщина Дубна: правові, історичні, мистецькі та музейні аспекти». Доповіді учасників заходу увійшли до збірника. У ході роботи конференції відбулося відкриття меморіальної дошки Івану Мазепі та Пилипу Орлику на стіні палацу Любомирських XVIII ст., за участю Голови Громадської комісії по увіковіченню пам’яті Пилипа Орлика, заступника голови білоруського громадського об’єднання українців, заслуженого діяча культури України Галини Калюжної.

У 2009-му у Замку відбулися заходи по відзначенню 200-річчя від народження М.В. Гоголя, автора «Тараса Бульби». Пройшла Міжнародна науково-теоретична конференція «Дубно-Гоголю», світ побачив збірник статей учасників конференції. Делегація із Заповідника взяла участь в роботі Міжнародної конференції до ювілею М.В. Гоголя у Національній Бібліотеці ім. Вернадського у Києві. За матеріалами Заповідника було знято кінофільм «Слідами Тараса Бульби» (режисер М. Величковський), який і було презентовано у столиці. Згодом фільм здобув перше місце на Всеукраїнському конкурсі аматорських фільмів «Кінокіммерія» у м. Херсон в номінації «Науково-популярні фільми» і був відібраний на кіноконкурс у Швейцарію.

Тимчасові виставки в Дубно

defaultNick — Wed, 02 Mar 2011 13:59:04 GMT

Тимчасові виставки в Дубно

Виставка вишиваних картин гладдю Леокадії Загальської та Ганни Бабич.

Леокадія Загальська – талановита вишивальниця. Любов до вишивання успадкувала від своєї мами – Ганни Бабич, яка відновила давно забуте вишивання гладдю (в Україні так працює лише декілька художників). За останні 15 років відбулося більше 20 її персональних виставок – Рівненський обласний краєзнавчий музей, міста Мронгово, Соколов-Подляскі (Польща), Львівський музей етнографії, м. Літомєжице (Чехія). Вже вчетверте роботи Леокадії Загальської та її мами – Ганни Бабич, можна побачити на виставці в історико-культурному Заповіднику м. Дубна, в палаці князів Любомирських.

Майстриня неодноразово нагороджувалася грамотами та подяками. Удостоєна також найвищих нагород міста Дубна та району – «Кришталевого жолудя», «Золотого колоса».

Хвилюючі, чутливі, сповненні тонких відчуттів краси, роботи Леокадії Загальської та Ганни Бабич не залишать байдужим жодного відвідувача виставки.

Виставка знарядь тортур і покарань «Історія інквізиції».

В підземеллі палацу князів Острозьких можна почути про історію кривавих діянь середньовічної інквізиції та на власні очі побачити зразки знарядь для тортур та страт, з допомогою яких католицька церква боролась проти єретиків. І хоча історія Дубенського Замку подібних випадків не знає, атмосфера підземелля, в якому розміщено виставку чудово доповнює гостроту вражень та дозволяє скласти живе уявлення про жорстокі сторінки людської історії.

Персональна художня виставка дубенського митця Курінного Сергія Георгійовича «Історична мініатюра та архітектура України XVI-XVII ст..»

Сергій Курінний – багатогранна творча особистість: художник, письменник, різьбяр, цікавиться історією, а особливо козацького часу. Саме ця його зацікавленість і відображена на виставці. Тут можна побачити багато досконало виконаних різнохарактерних постатей козаків, селян, татар, поляків, сцени бою. Також ряд експонатів, виготовлених з дерева, відтворюють традиційну народну архітектуру козацького часу. Тут і селянські хати, повітряний та водяний млин, козацька півземлянка, церква. Кожен витвір дивує властивою йому деталізацією: елементів одягу, озброєння, архітектурних та технічних особливостей будівель. За свою творчу діяльність Сергій Курінний нагороджений найвищою нагородою міста Дубна «Кришталевий жолудь».

Державний iсторико-культурний заповiдник у м. Дубно

defaultNick — Wed, 02 Mar 2011 13:40:16 GMT

Державний iсторико-культурний заповiдник у м. Дубно

Державний історико-культурний заповідник міста Дубна створено за постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.1993р. №444. Згідно постанови на баланс заповідника передано такі пам’ятки історії, культури й архітектури: Дубенський замок XV-XVIII ст. (палац князів Острозьких, палац князів Любомирських, надбрамний корпус), Луцька брама XVI ст., синагога XVI ст., Спасо-Преображенська церква XVII ст., Свято-Юріївська церква XVII ст., монастир кармеліток XVII ст., костел бернардинів і його келії XVII ст., костел Яна Непомука ХХ ст., Свято-Іллінський собор поч. ХХ ст., світські будівлі XVIII-XIX ст. у центральній частині міста. До складу Заповідника входить і краєзнавчий музей.

Колектив наукових співробітників складається понад десяти кваліфікованих фахівців. У заповіднику працює відділ охорони пам’яток історії, культури й архітектури, відділ історії, відділ фондів, відділ науково-освітньої роботи та реставраційні майстерні. Старанням наукових працівників відкриваються нові тематичні виставки та експозиції, проводяться наукові конференції, поповнюються фонди, видаються нові краєзнавчі видання. На всіх об’єктах Заповідника постійно ведуться реставраційні та будівельно-відновлювальні роботи. Цьому сприяють Рівненська обласна рада і Рівненська обласна і районна держадміністрації, Дубенська міська рада та наші земляки народний депутат України, академік Микола Жулинський і директор Львівської галереї мистецтв, герой України, академік Борис Возницький.

Стародавню твердиню дубенської землі постійно відвідують вітчизняні та іноземні туристи, залишаючи в своїй пам’яті незабутні враження.

Архітектурні споруди минулих часів, що збереглися в нас у Дубно, хоч би якими вічними вони здавалися нашим сучасникам, піддаються об’єктивному законові старіння, зазнаючи руйнівної дії багатьох чинників. Головним з них є не тільки час, але й агресивний вплив навколишнього середовища, соціальні зміни в суспільстві.

На сьогодні пам’яткоохоронна справа – це не тільки наукові дослідження, профілактичні ремонти, а й складні ремонтно-реставраційні роботи. Зрозуміло, що здійснення цих заходів портебує значних коштів. І саме недостатній рівень фінансової забезпеченості ремонтно-реставраційних робіт для збереження та підтримки технічного стану такої унікальної пам’ятки архітектури XV ст. як Дубенський замок викликає нині велике занепокоєння.

Здійснити в повному обсязі ремонтно-реставраційні роботи Дубенського Замку не під силу власними коштами. Різке скорочення бюджетних асигнувань на заходи щодо збереження об’єктів архітектурної спадщини призвело в останні роки до значного уповільнення і навіть зупинення реставрацій цілого ряду важливих споруд. Занепокоєння викликає й те, що протягом останніх років практично не підтримуються коштами важливі науково-реставраційні дослідження, без яких неможливо забезпечити надійність конкретних результатів ремонтно-реставраційних робіт

Досвід багатьох розвинутих країн в сфері підтримки та охорони культурної спадщини свідчить про те, що більша частина від загальних витрат на пам’яткоохоронні заходи надходять з різноманітних джерел, які мають благодійний характер. Початок для цього зроблено і в Україні. Так, в 1997 році прийнято Закон України "Про благодійництво та благодійні організації”. Законодавством також передбачені деякі економічні важелі, спрямовані на заохочення підприємців до благодійництва. Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств” підприємства мають право відраховувати до 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду на благодійництво, які можна віднести на валові витрати наступного періоду. Тим самим для благодійників може бути певною мірою зменшений податковий тягар.

Наприкінці 1999 року створено "Благодійний фонд відродження Дубенського замку”, покликаний сприяти охороні, збереженню та реставрації замку, а також нагромадженню коштів та матеріальних ресурсів, призначених для здійснення цієї мети. Фонд звертається до всіх, кому не байдужа доля цієї архітектурної пам’ятки XV ст. із закликом надавати, по можливості, фінансову допомогу для реалізації першочергових заходів для збереження архітектурної спадщини.

Меценатам, які надали фонду матеріальну, фінансову допомогу, встановлено у порталі Надбрамного корпусу Дубенського замку пам’ятні дошки, де викарбувані їхні імена.

Фонд, здійснюючи свою діяльність, згідно Статуту та Програми у відповідності з чинним законодавством докладе зусилля до пошуку інвесторів, спонсорів, меценатів для здійснення програми реставрації та розвитку історико-культурного комплексу Дубенського Замку.

З часу свого створення Фонд сприяв здійсненню програми з реставрації та розвитку історико-культурного комплексу в Дубенському замку. За сприяння фонду було проведено ремонтно-реставраційні роботи сторожових веж, а саме: здійснена реставрація цегляної кладки по периметру сторожової вежі та герба князів Острозьких на Південній вежі. Активну співпрацю та допомогу Фонд надав при відзначенні 900-річного ювілею міста Дубна та проведенню І Міжнародної науково-теоретичної конференції "Дубно і світ”. У міру надходження благодійних коштів Фонд надає організаційну, матеріальну та фінансову допомогу в створенні тимчасових та постійних виставок, експозицій; на облаштування замкового дворища та господарські потреби; видавничу діяльність Заповідника. Благодійним Фондом відкрито салон-магазин, де гості міста, екскурсанти та всі бажаючі мають змогу придбати сувенірну продукцію, історико-краєзнавчі нариси, альманахи та твори мистецтва місцевих художників про славну минувшину нашого краю

________________________________

вул. Замкова, 7-а

м. Дубно,

35600 Рівненська обл.

т. (03656) 4-35-68 begin_of_the_skype_highlighting (03656) 4-35-68 end_of_the_skype_highlighting

zamok@rv.uar.net