Дубно – княже місто
У заснуванні міста Дубна, його становленні
і подальшому розвитку як економічного політичного та культурного центру Волині
основну роль відіграв славетний рід князів Острозьких.
Данило Острозький
( - 1376)
|
- захисник Волині від нападів польського короля Казимира. Брав участь у
битвах з хрестоносцями. Він був першим представником роду, який отримав
поселення Дубно.
|
Федір
Данилович Острозький
( - бл. 1410)
|
- власник Володимира і Сіверська.
Протистояв польському королю Владиславу Ягайлу на боці Литви, визволяючи
волинські міста від нападників.
У 1386 році отримав Дубно і
зміцнив його дерев’яно-земляними укріпленнями.
|
Василь
Федорович Острозький (Красний)
( - 1450)
|
- підтримував Великого литовського князя
Казимира Ягайла і сприяв отриманню ним польського трону. Був присутнім на
сеймах 1446 і 1448 років та на коронації Казимира в Кракові 1447 року.
Захищав приєднані до Литви руські землі від татарів.
Окремі
письмові джерела стверджують причетність кн. Василя до побудови замку в Дубні
1450 року. Заснував Чеснохрестський монастир на острові поблизу Дубна.
|
Іван
Васильович Острозький
( - 1466)
|
- засновник Спасо-Преображенського
монастиря в Дубні.
|
Костянтин
Іванович Острозький
( - 1530)
|
- волинський маршалок, староста луцький,
брацлавський та вінницький, воєвода Троцький, гетьман Великого Князівства
Литовського.
Збудував у
Дубні кам’яний
замок, добився статусу міста у 1498 році та магдебурзького права – у 1507
році.
Прославив рід
Острозьких звитяжними перемогами над татарами і Москвою. Після битви під
Оршею з військом московського царя, привіз у Дубенський замок чималі трофеї,
які складалися з коштовностей, зброї; захисного озброєння, побутових
предметів. Укріпив місто з заходу Луцькою брамою.
|
Костянтин-Василь
Острозький
(1526
- 1608)
|
- староста володимирський, воєвода
волинський і київський. У 1540 році збудував двоповерховий бастіон з вежею у
північно-східній стороні від Луцької брами (не зберігся). Арсенал Дубенського
замку поповнював за рахунок людвисарні, у якій відливались гармати, ядра,
кулі. Значно збагатив скарбницю колекційною зброєю, здобутою в битвах,
подарованою іменитими родичами і друзями, закуплених в різних місцях
постачальником Богданом Суслом. Забезпечував матеріальний і моральний ріст
Спасо-Преображенського та Чеснохрестського монастирів. Заснував Спасівську та
Іллінську церкви. Захищав Дубно від татарів.
|
Януш
Острозький
(1554
– 1620)
|
- волинський воєвода, краківський
каштелян, білоцерківський, черкаський і переяславський староста. Останній з
великого роду князів Острозьких і перший, який зрадив віру батьків і перейшов
до унії. У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від
татарів. На поч. XVII ст. укріпив Дубенський замок бастіонами, глибоким ровом і підвісним
мостом. У 1609 році для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував
Острозьку ординацію, столицею якої згодом стало Дубно. У Дубенському замку
постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких
особливо дорожив золотою медаллю з зображенням свого батька, князя
Костянтина, яку завжди, як оберіг, брав з собою в походи. Ця медаль нині
знаходиться в Ермітажі. Заснував у Дубні костел бернардинів та костел Яна
Непомука. Православ’ю у своїх володіннях не перешкоджав.
|
Владислав
Домінік Заславський
(1518
– 1656)
|
- син київського воєводи Олександра
Заславського і краківської каштелянки Єфросинії Острозької, коронний конюший,
воєвода сандомирський, краківський, регіментарій, староста луцький, ординат
острозький, перший чоловік Катерини Собеської, сестри короля Яна ІІІ.
Збільшив чисельність дубенського гарнізону, надав передмістю Сурмичі міське
право і наказ про захисні споруди на цьому передмісті.
Ординатське
військо брало участь у війні проти козацько-селянської армії Богдана
Хмельницького 1648-1654 років. Сприяв поширенню унії, яка увійшла в дубенські
православні монастирі разом з архімандритом Касіаном Саковичем.
Скарби князів
Острозьких поповнив 200-ма картинами, привезеними з Нідерландів. Саме скарби
стали приводом для нападу на Дубно козаків Максима Кривоноса у 1648 році.
Неприступність замку перешкодила здійсненню їх планів.
|
Олександр
Заславський
(1650
– 1673)
|
- син краківського воєводи Владислава
Заславського-Острозького і краківської каштелянки Катерини Собеської,
племінник короля Яна ІІІ, острозький ординат.
За часів його
князювання ще існував старий дерев’яний замок і житлова будівля на місці
нинішнього палацу князів Любомирських.
У місті
заведено чотирьохтижневий ярмарок, який збирав купців з близьких і далеких
країн, а також щотижневі торги.
За торгівельною
спеціалізацією Дубно виділялося як локальний центр торгівлі анісом серед
волинських міст. Дубенські торговці, в свою чергу, відвідували понад 20
ярмарок інших міст. Це підвищило благоустрій міста і піднесло торгівлю до
такого рівня, що воно стало одним з промислових міст Волині. Тут поселялися
грецькі та вірменські купці і вели широку торгівлю.
|
Юзеф
Кароль
Любомирський
( - 1702)
|
- чолові Теофілі Заславської-Острозької,
Великий коронний маршалок, острозький ординат.
Суворо
контролював дії магістрату, обмежував і регулював приватне життя міщан, яких
примушував замощувати вулиці, ремонтувавти дороги, мости, укріплювати міські
фортифікаційні споруди.
|
Олександр
Любомирський
( - 1720)
|
- сандомирський староста, острозький
ординат.
На час його князювання
припала Північна війна 1700-1721 років. У 1706 році шведи, через наближеність
російських військ, швидко відступили з Дубна, а росіяни, згідно домовленості,
міста не зруйнували, отримавши від Любомирських необхідну кількість фуражу
для коней і харчів для солдатів. Проте О. Меншиков вивіз до Києва значну
кількість колекційних гармат, шабель, щитів, пістолетів, статуеток, булав з
Оршанської битви. Переговори власника міста з повноважним послом царя, кн.
Долгоруким, про повернення скарбу, бажаних результатів не принесли.
|
Януш
Сангушко
( -
)
|
- син сестри Олександра Любомирського
Юзефи Марії (1693 - 1729) і Павла Сангушка (1682 - 1750).
Постійно жив у
Дубні, тримав численний двір і вів широке життя, забавляючись музикою та
чаркою. Ординатське військо тримав у бідності, виділяючи більше коштів на
утримання драгунів.
Розпорошив
спадкові скарби, міняючи коштовності на гроші і програючи їй у карти. Його
сестра Марія старовинні коштовні прикраси переплавляла на сучасні і робила
щедрі подарунки на світських прийомах.
У 1753 році за
Кольбушовською транзакцією, поділив Острозьку ординацію між родичами і
друзями. За умовою розподілу в Дубенському замку залишилось постійно 270
піших і кінних воїнів.
|
Станіслав
Любомирський
(1704
– 1793)
|
- київський воєвода. Після розподілу
ординації отримав місто Дубно, містечко Птичу і 70 сіл Дубенського повіту. За
його князювання Дубно стало одним з найбільших ремісничих центрів, де до
провідних галузей належало металообробне, шевське і кравецьке ремесла. Тут
було 10 кузень, 12 водяних млинів, 222 шевці і 2 чинбарі.
|
Михайло
Любомирський
(1752
– 1823)
|
- генерал-майор коронних військ, засновник
масонської ложі "Досконала таємниця” в м. Дубні.
Його
князювання збігалося з перенесенням зі Львова в Дубно в 1774 році знаменитих
контрактів, які продовжувались до 1794 року і від яких значно зросли прибутки
самого міста і його власника. Культурному піднесенню Дубна сприяли виступи
римської опери, театральні вистави видатного драматурга Войцеха
Богуславського, концерти кріпосного струнного оркестру та хорової капели і
т.п.
У 80-х роках XVIII ст. кн.
Михайло оточив Ринкову площу ратушею і двоповерховими будинками, побудував у
замку новий палац, добудував другий поверх до будівлі XVII ст.,
перебудував в’їзну
браму замку.
|
Юзеф
Любомирський
(1785
– 1870)
|
- таємний радник двору, сенатор Російської
імперії. Скупість і захоплення картами кн. Юзефа призвели до поступової
руйнації замку і зменшення прибутків міської скарбниці. Намагався продати
Дубно і замок російському уряду, щоб покрити власні картярські борги і свого
сина Марцелія (1810 - 1866). Обоє залишили Дубно і виїхали до Західної
Європи. Починаючи з 1852 року в замку вже ніхто не жив.
Дружина кн.
Марцелія, кн. Ядвіга з Яблоновських, завдяки теплим стосункам з царем Миколою
І, позбулася боргів чоловіка і сина Юзефа (1839 – 1911) (420 000 рублів) і
зберегла Дубно неподільним до 1869 року. У 1871 році, в результаті
розгульного життя за кордоном, князь Любомирський продав за безцінь замок,
місто і весь дубенський ключ княгині Єлизаветі Барятинській, яка в свою чергу
продала замок державі, але вже за більшу суму. Згодом замок передали
військовому відомству і перетворили на казарми.
|
|