Главная | Регистрация | Вход Приветствую Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [32]
Пошук
Наше опитування
Чи цікавлять Вас подорожі замками?
Всього відповідей: 178
Друзі сайту
[03.06.2014][Мої статті]
Найменший музей світу дійсно у Києві! (0)
[06.03.2014][Мої статті]
Офіційний сайт заповідника (1)
[04.01.2014][Мої статті]
Відкритий лист щодо торгів в США Експертної Ради ГР МЗС України (0)
[04.09.2013][Мої статті]
Каталог вільних музеїв (1)
[06.08.2013][Мої статті]
У музеї тортур (0)
[09.06.2012][Мої статті]
Дослідження на території колишнього Монастиря кармеліток в Дубні. (0)
[03.09.2011][Мої статті]
Археологічна експозиція в Дубенському замку (1)
[07.07.2011][Мої статті]
До сусіднього Острога… (0)
[01.07.2011][Мої статті]
Нове керівництво Державного історико-культурного заповідника м. Дубна (0)
[01.07.2011][Мої статті]
Чеська виставка плакатів «Легенди укріплень і замків» (0)
завантаження...
Locations of visitors to this page
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Головна » Статті » Мої статті

Бойківчанка на російському престолі
Бойківчанка на російському престолі


 

Давати на пристоли Європи королев стало ніби українською традицією. Перелік імен і країн справляє враження. Але серед них була і бойківчанка не князівського походження, що народилася в Самборі.

Маріна (Маріанна) Юріївна Мнішек (польск. MarynaMniszech, Мнішех; ок. 15881614)  дочка сандомирського воєводи Ежи Мнішека і Ядвіги Тарло. дружина Лжедмитрія Iвіновича, з яким в травні 1606 року, незадовго до його загибелі, і  була коронована як російська царица (єдина жінка, коронована в Росії до Екатерины I). А потім дружина наступного самозванця Лжедмитрия II, що видавав себе за першого. Авантюристка, що брала активну участь у всіх основних політичних подіях Смутного  часу в Росії. Самбірчанка стала ігровою політичною картою католицизму на теренах Росії. Спілкувалася листуванням з «собі рівними» - польським королем та Папою Римським.

 Прикрашене романтичними розповідями знайомство Мнішек з Лжедмітрієм відбулося біля 1604  року, і тоді ж останній, після своєї відомої сповіді, був заручений з нею. Бути дружиною того,  невідомого і непривабливого колишнього холопа Марина погодилася через бажання стати царицею і під впливом умовлянь та настанов католицького духівництва, що вибрало її своїм знаряддям для проведення католицтва в Царство Руське. При змовинах їй були обіцяні самозванцем, окрім грошей і діамантів Новгород і Псков та надано право сповідати католицтво і вийти заміж за  іншого у разі невдачі Лжедімітрія.

У листопаді 1605 року відбулося заручення Марини з дяком Власьєвим, що зображав обличчя жениха-царя, а 3 травня1606 року вона з великою пишнотою, супроводжувана отцем і численною свитою, в'їхала до Москви. Через п'ять днів відбулося вінчання і коронація Марини. Рівно тиждень царювала в Москві нова цариця. Після смерті чоловіка починається для неї бурхливе і повне поневірянь життя, під час якого вона показала багато твердості характеру і винахідливості. Не вбита під час різанини 17 травня тільки тому, що  була впізнана, а потім захищена боярами, вона була відправлена до батька.

У серпні 1606 рокуВасиль Шуйський поселив всіх Мнішеків до Ярославля, де вони прожили до липня 1608  року. Коли відбулося перемир'я Росії з Польщею було, між іншим,  було ухвалено відправити Марину на батьківщину, з тим, щоб вона не називалася московською царицею. На шляху вона була перехоплена Зборовським і доставлена в Тушинський  табір. Не дивлячись на огиду до тушинського злодія, Марина таємно повінчалася з ним (5 вересня 1608) у загоні Сапеги, і прожила в Тушино більше року. Погано жилося їй з новим чоловіком, що видно з її листів до короля Сигизмунда і батька, але стало ще гірше після її втечі (27 грудня 1609) з Тушина. Боячись бути вбитою, вона в гусарському платті, з однією служницею і декількома сотнями донських козаків, втікла (лютий. 1610  р.) у Дмитров до Сапеги, а звідти, коли місто було взяте російськими військами,  в Калугудо Тушинського злодія.

Через декілька місяців, після перемоги Жолкевского над російськими військами, вона  з чоловіком з’являється під Москвою, в  Коломні,а після повалення Шуйського веде переговори з Сигизмундом про допомогу, для заняття Москви. Тим часом москвичі присягнули Владиславу Сигизмундовичеві, і Марині було запропоновано відмовитися від Москви і обмежитися Самбором або Гродно. Послідувала горда відмова, і з ним додалася нова небезпека  бути захопленою поляками. Поселившись в Калузі з чоловіком і новим захисником Заруцким, вона прожила тут до початку 1611  року, вже під заступництвом одного Заруцького (Тушинский злодій був убитий в грудні 1610  р.) і з сином Іваном («Ворьонок»),  що називався Дмитровичем.

 До червня 1612  року вона перебувала під Москвою, переважно в Коломні, де був і Заруцький. Після вбивства Ляпунова вона змусила Заруцького і Трубецького оголосити її сина спадкоємцем престолу, і разом із Заруцьким підіслала вбивць до Пожарского, коли відійшов   від неї Трубецькой. Земське ополчення, що підступило до Москви  змусило Марину тікати спочатку в Рязанську землю, потім в Астрахань, іь нарешті вгору по Яїку (Уралу). Біля  Ведмежого острова вона була затримана московськими стрільцями і закута в кайдани  разом з сином, і доставлена до Москви (липень 1614  р.).

 А тим часом поки Мнішек була в «бігах», після вигнанняполяків з Москви російським суспільством була зроблена ще одна спробаподолати Смуту.

На початку 1613року у Москві був скликаний Земський собор для обрання глави держави - царя. Засловами російського історика В.О. Ключевського: "безперечно, всесословнийЗемський собор за участю посадських і навіть сільських обивателів ". Навколокандидатури майбутнього царя розгорілася гостра боротьба. Утворилися групидепутатів, свого роду фракції, кожна з яких пропонувала свого кандидата вцарі. Роздори, взаємні звинувачення, погрози, підкуп, різні хитрощісупроводжували боротьбу за "превисочайшій престол". Так, бояри пропонувалипольського королевича Владислава. Керівники козаків висували сина ЛжедмитріяII і Марини Мнішек, прозваного в народі "воренком". Окремібоярські угруповання пропонували кандидатури зі старих князівсько-боярських родів --Мстиславских і Голіциних.

Врешті-решт, до нового царя буливисунуто три вимоги:

він повинен бутиросійським;

мати кровний зв'язок з попередньою династією Рюриковичів;

підтримуватисявсіма станами.

Після довгихобговорень Земський собор зупинив свій вибір на кандидатурі 16-річного Михайлазі старовинного боярського роду Романових, сина митрополита Філарета, в миру --боярина Федора Микитовича, який в цей час перебував у польському полоні. МихайлоРоманов і став новим російським царем. Вибір Земського собору виявивсявиключно вдалим. Михайло Романов відповідав всім висунутим вимогам.Обрання царем представника російської боярської династії, що перебувала в родинних  стосунках по жіночій лінії з Іваном Грозним, мав тоді велике національне значення.Представники народу на Соборі відкинули кандидатури чужоземців, що означалозбереження державного суверенітету, національної самостійності.

Так в Росіїпочалося правління нової династії - Романових, яка буде правити в Росіїбільше 300 років і проведе країну через всі історичні бурі і випробування досвітового панування.

  В 1614 році в Москкві  чотирьохлітній  син Мнішек та Лжедмітрія ІІ був повішений, а вона, за повідомленнями росіян послів польському уряду, «померла з туги по своїй волі». За іншими джерелами, Мнішек була повішена або втоплена. Перед смертю вона прокляла  весь рід Романових, ніби передрікши, що жоден з Романових ніколи не помре своєю смертю, і що вбийства продовжуватимуться, поки всі Романови не загинуть. Крім того, існує версія, що Марина Мнішек була увязнена в Круглій (Маринкиной) башті Коломенського Кремля,  де і померла. Від Марини Мнішек збереглися численні листи до батька, короля і Папи Римского та щоденник.

  У 1606 году Марина Мнішек вперше привезла до Росії виделку. На своєму весільному бенкеті в Кремлі Марина з виделкою шокувала російське боярство і духівництво. Надалі виделка стала приводом для незадоволенняі супротивників Лжедмітрія. Вони аргументували це таким чином: раз цар з царицею їдять не руками, а якоюсь рогатиною, значить, вони не росіяни, і не монархи, а породження диявола.

 Іншою причиною, по якій Лжедмітрія запідозрили в переході в католицтво, була відмова від походів у лазню. Оскільки для російської людини лазня завжди була невід'ємною частиною життя. Лжедмітрій же з дружиною в лазню не ходили і не милися, що було характерне для решти європейських країн того часу, але в Росії це викликало справедливе обурення.

 Тогочасні звичаї та культура Росії та Європи вражає сучасника. Росія зовсім не знала виделки і по-дикунськи збунтувалася через це, а освітчена Європа не ходила в лазню, хоча цю традицію мав ще древній Рим.

 Українське місто Самбір дало на російський пристол царицю.  Хтось скаже, що не справжню. Але де те мірило справжності у світі підступності та брехні? Вона була першою з насправді коронованих жінок в Росії, бо вже потім коронували Катерину І та інших.  Україна дала їм граматику,більшу частину науковців та царицю. А що принесла Росія в Україну крім азійської люті та підступності, з забороною мови, висилками тортурами та голодоморами, геноцидом та етноцидом? А може це була помства московітів за українську царицю чи прокляття, що діяло.


Анатолій Авдєєв
Сурма
Категорія: Мої статті | Додав: defaultNick (09.03.2011)
Переглядів: 527 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: